Капітанський місток для романтика

 

Капітанський місток для романтика

НАПЕВНЕ, НЕМАЄ В КИЄВІ ЛЮДИНИ, КРІМ ОЛЕКСАНДРА ШКОЛЬНИКА, ХТО, ВІДЧИНИВШИ БАЛКОННІ ДВЕРІ, З КВАРТИРИ ВИХОДИТЬ ПРЯМО НА… ПАЛУБУ КОРАБЛЯ



Ні,  він не олігарх,  який має  розкішну власну яхту,  чи особняк,  розташований над  Дніпровим плесом,  а колишній  працівник заводу «Арсенал », який змайстрував собі  балкон у вигляді  носової  частини судна …  

–  Прошу  до  мене  на  капітанський  місточок, – гостинно посміхається Олександр Григорович,  проводячи  нас через  кімнату, заставлену  сотнями  кубків   та  сувенірів, прямо  на свій  диво-балкон.

–  А  він,  часом,  не  відчалить   від  будинку? –  підтримуємо його жартівливий тон,  обережно   ступаючи   на  вкриту  дашком палубу-балкон із  пластиковими  бортами.

Вона винесена метрів на п’ять від стіни та  має загострену  форму бака (носа судна).   

Як  і  належить,  на  капітанському   місточку встановлено  штурвал,  неподалік біля  якого закріплено  компас.  Поряд  підвішений судовий  дзвін,  яким «відбивають склянки  (певні проміжки часу ),  подають  сигнал загального збору   чи  б’ють  на  сполох  при   пожежі  або пробоїні  корми ...    Посеред  палуби – прикріплений до підлоги (щоб  не рухався у шторм) спеціальний  корабельний  столик,  на якому лежить морська  карта  та  бінокль,  а навколо  нього  – масивні стільці.  Позаду встановлено  дві гармати періоду ХVII століття з дерев’яними  станинами  й  колесами  та металевими стволами,  біля  яких лежить по три  ядра...  

–  Не думайте,  що це  звичайна   бутафорія – вони  діючі,–  перехопив  наш   погляд  господар « корабля ». –  Сюди   вставляється  спеціальна петарда,  підпалюється ґніт  і лунає  постріл, щоправда,  холостий.  Балуюсь  так   іноді на якісь свята .  Ядра ж  бережу на крайній випадок,  коли  вороги  штурмуватимуть Дніпро,  гармати   ж   бо  дивляться   на  схід, звідки може виникнути загроза , –  пожартував  Олександр,  показуючи на річку,  що добре  проглядалася крізь дерева з балкона будинку,  розташованого  на  схилі   біля станції  метро  «Арсенальна»...     Про   історію   ж  створення   свого   незвичного  балкона - корабля   романтик   Олександр  Школьник розповів  таке.  Він 30  років працював  на  заводі «Арсенал»  оптиком-механіком  –  займався  встановленням  та налагоджуванням прицілів  для   усіх видів   зброї .  Тож об’їздив   десятки армійських об’єктів. Особливо  близько потоваришував   із колишнім  керівником  одного  підприємства,  військовим моряком,  а   нині  контр-адміралом  у   відставці,  який і допоміг  втілити давню  мрію Школьника – створити  балкон-корабель.

Майже всі деталі  для  його комплектування, а також  гармати  та  штурвал виготовили там місцеві  вмільці,  а  до  Києва   їх   доправили вантажівкою. Олександр  Григорович   за   допомогою справжніх   спеціалістів   і  змонтував  «корабель»  на палях.  Здивовані сусіди,  цікавилися, що це він затіяв,  чи не буде влаштовувати  шумні   гуляння,  на  що  він  відповідав, що вік  уже не той.  Тож вони і не суперечили проти  такого  дивного  балкона,  та  й районна влада  дала «добро»,  адже він розміщується на стіні,  протилежній  вулиці,  тож   не  псує фасаду і нікому не заважає.  

А щоб  перекрити  доступ пиякам,  які полюбляли  збиратися   в  скверику  прямо   під вікнами  будинку,  Школьник ще й встановив металеву решітку  –  тепер  тут справжня зона відпочинку з великим  тенісом  та  спортивним  майданчиком.  До речі,  саме спорт  відіграв  певну  роль у житті  Олександра  Григоровича.  Свого часу  він  займався  академічною  греблею і навіть  мав  перший  дорослий розряд.  Коли ж  вийшов  на пенсію,  то почав займатися виготовленням  кубків,  медалей   та   інших нагород  і сувенірів,  створив  фірму,  яка  вже 20-ть років є лідером  із  виробництва нагородної спортивної продукції в Україні.  Його кубки  та  медалі  вручалися на всеукраїнських та міжнародних змаганнях .  

Під час наших  відвідин  Школьника якраз приїхав   забирати  замовлені   нагороди  колишній  легендарний  гравець   київського «Динамо»  Леонід  Буряк,  який  нині  опікується  юними  футболістами  з   Одеси .  У цьому  місті проводять  футбольні турніри, а  їх  переможців   і   нагороджують   кубком кумира нинішніх молодих спортсменів ...

Дві кімнати  квартири-майстерні Олександра  Школьника  буквально  завалені різноманітними   нагородами,  від  яких  очі розбігаються!    Вони присвячені всім  видам спорту,  а також  пам’ятним  подіям чи просто можуть служити  гарним сувеніром .

–  На  жаль,  в  Україні  практично  не  виготовляють  фурнітури,  якою  можна  прикрашати  кубки, – розповідає  майстер. –  Щоправда,  дещо я купую  на «блошиних»  ринках і використовую для  сувенірів «під старину». Але   це – мізер,  а  в  основному  доводиться замовляти   та   завозити  їх   із   Амстердаму, Німеччини,  Італії.   Практично  раз  на  два роки  їздимо  в   Амстердам,  де  проходять міжнародні зустрічі  виробників нагородної атрибутики,  і  там   налагоджуємо  ділові   та партнерські  контакти.  Словом,  збираємо «по запчастинах»,  а потім  за  допомогою різних пристроїв,  зокрема,  лазерного  верстата  (на ньому   робимо   написи),  а   також   власної фантазії   монтуємо  різноманітні   кубки   чи інші нагородно -сувенірні вироби.

–  Але  найдорожчими  для  мене є ті  кубки і медалі,  що отримують за  перемоги спортсмени і розчулено  цілують  їх  зі  сльозами на очах, –  зізнається   Олександр   Григорович.

–  Тоді  найбільше  відчуваєш,  що  зробив для  когось  щось корисне  і приємне. 

Заради цього  варто  працювати і творити ... 



Создан 20 ноя 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником